Минулого тижня Апеляційна палата ВАКС змінила вирок діючому народному депутату України. Дії обвинуваченого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом) та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані зі здійсненням функцій представника влади, строком на 3 роки.
Справа стосується народного депутата України, який на момент вчинення злочину обіймав також посаду голови Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування корупції на державних підприємствах НААН. За встановленими обставинами, обвинувачений обіцяв за неправомірну вигоду посприяти у виділенні близько 1700 гектарів земель державного підприємства НААН. Розмір авансового платежу, який обвинувачений одержав до його затримання, становив 85 000 доларів США (третина від загальної суми неправомірної вигоди).
Суд першої інстанції визнав нардепа винним у підбурюванні до надання неправомірної вигоди та у замаху на шахрайство в особливо великих розмірах. Обвинувачення було визнано доведеним в контексті шахрайства лише в частині, а саме в обмані заявника щодо домовленостей народного депутата про передання неправомірної вигоди президенту НААН, керівнику Рівненської обласної військової адміністрації, керівництву правоохоронних органів Рівненської області з метою укладення договорів з аграрним підприємством про оброблення земель, які належать ДП «ДГ «Тучинське».
Колегія суддів АП ВАКС, перевіряючи доводи сторони захисту щодо неправильної кваліфікації дій обвинуваченого, дійшла наступних висновків.
Вчинене обвинуваченим не може бути кваліфіковане як шахрайство, оскільки заявник звернувся до народного депутата з проханням здійснити сприяння у виділенні земельних ділянок. Саме це зобов’язання було підставою для передання ним коштів неправомірної вигоди.
Вирішальною для висновку про відсутність в його діях ознак шахрайства була обставина, що вироком не встановлено, що нардеп насправді не мав наміру після отримання обумовленої суми неправомірної вигоди (авансу в розмірі 85 000 доларів США) виконувати досягнуті домовленості, результатом яких мало бути фактичне виділення земельних ділянок.
Більше того, фактичні дії обвинуваченого навпаки свідчили про намір здійснити обіцяне (він організував показ земельних ділянок різних підприємств НААН, вплинув на керівництво установи задля зміни директора ДП ДГ «Тучинське» на підконтрольну йому особу, був матеріально зацікавленим в отриманні іншої, більшої частини неправомірної вигоди в сумі 170 000 доларів США з коштів від продажу зібраного врожаю тощо).
Суд також зауважив, що висловлювання обвинуваченого щодо намірів розпорядження коштами неправомірної вигоди були суперечливими, неоднозначними (чи то залишити їх собі за здійснення незаконного впливу на інших службових осіб, чи то надати таким особам частину отриманих коштів як неправомірну вигоду), тому факт введення в оману щодо цього (встановлений оскаржуваним вироком) на переконання суду не доведений поза розумним сумнівом.
Також суд констатував, що зафіксовані висловлювання обвинуваченого не можуть вважатися підбурюванням до надання неправомірної вигоди, адже вони носили виключно інформативний характер і не містили погроз, тиску, умовлянь спонукального характеру (які за своєю інтенсивністю сягають характеру підбурювання) щодо необхідності надання неправомірної вигоди службовим особам. Бажання отримати вказані земельні ділянки у заявника з’явилось ще до знайомства з обвинуваченим та не було результатом переконання його з боку нардепа у вигідності отримання конкретних земельних ділянок з фондів підприємств НААН.
Водночас колегія суддів АП ВАКС встановила, що у діях обвинуваченого наявні ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом), оскільки обвинувачений пообіцяв здійснити вплив на осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за надання йому неправомірної вигоди та фактично одержав її частину.
Для такої кваліфікації достатнім є встановлення реальної або уявної здатності впливати на прийняття рішень, зокрема через авторитет, статус чи зв’язки.ачаючи покарання, колегія суддів врахувала значний розмір неправомірної вигоди, використання статусу народного депутата та голови ТСК як інструменту впливу, розмір земельних ділянок, щодо яких була укладена «корупційна угода», а також дані про особу обвинуваченого.
За цих обставин суд дійшов висновку, що штраф або мінімальне покарання, яке передбачає санкція статті, не забезпечать мети покарання, тоді як максимальне було б надмірно суворим. У зв’язку з цим дії обвинуваченого було перекваліфіковано, а покарання призначено в межах санкції відповідної статті.
Повний текст рішення – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134058414
Справа №991/1304/24
Пресслужба АП ВАКС